У Міністерстві юстиції України роз’яснили відмінності між правовими термінами, які найчастіше помилково ототожнюються громадянами. Правильне розуміння цих понять має ключове значення для обрання належного способу захисту прав та законних інтересів.
1. Оскарження та апеляція
Оскарження — це загальне процесуальне право особи ініціювати перегляд рішення, дії або бездіяльності суду, органу державної влади чи посадової особи.
Апеляція — це одна із процесуальних форм оскарження, яка полягає у зверненні до суду апеляційної інстанції з метою перегляду рішення суду першої інстанції.
Отже, апеляція є різновидом оскарження, однак не кожне оскарження здійснюється в апеляційному порядку.
2. Позов та скарга
Позов — це звернення до суду з вимогою про захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу, що передбачає вирішення спору по суті.
Скарга — це звернення особи щодо перевірки законності рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень, посадових осіб чи інших осіб.
Таким чином, позов спрямований на вирішення правового спору, тоді як скарга — на реагування на порушення та їх усунення.
3. Рішення суду та ухвала суду (у цивільному процесі)
Рішення суду — це судовий акт, яким вирішується спір по суті заявлених вимог.
Ухвала суду — це процесуальний акт, що постановляється судом з метою вирішення окремих питань, пов’язаних із розглядом справи (наприклад, відкриття провадження, призначення експертизи, зупинення провадження тощо).
Отже, рішення визначає результат розгляду справи, а ухвала забезпечує належний процесуальний рух справи.
4. Правочин та договір
Правочин — це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Договір — це різновид правочину, який виникає внаслідок узгодженого волевиявлення двох або більше сторін.
Таким чином, кожен договір є правочином, однак не кожен правочин має договірний характер (наприклад, заповіт).
5. Виконавчий лист та виконавчий напис
Виконавчий лист — це документ, що видається судом на підставі судового рішення та є підставою для примусового виконання такого рішення органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями.
Виконавчий напис — це нотаріальна дія, вчинена нотаріусом, яка підтверджує право стягувача на примусове стягнення заборгованості без звернення до суду, за умови безспірності вимог.
Обидва документи є виконавчими документами, проте відрізняються порядком їх отримання. Водночас виконавчий напис може бути оскаржений у судовому порядку.